СТОРІНКА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

ДІЇ ПЕДАГОГА ПРИ ДИТЯЧОМУ ТРАВМАТИЗМІ

Мене продовжує шокувати ця цифра - щодня в Україні травмується близько 1000 дітей. І це лише офіційні дані!

Порядок розслідування побутового та кримінального травматизму, права батьків  та обов’язки  керівництва, дії класного керівника врегульовані у Положенні про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу, затвердженому наказом Міносвіти.http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1093-01.

Підготуватися до батьківських зборів, провести виховні години можна тут:

https://www.schoollife.org.ua/klasnomu-kerivnyku/

https://www.pedrada.com.ua/article/1352-pdgotovka-ta-provedennya-batkvskih-zborv-cheklst

Зпланувати  індивідуальну  роботу  із самоосвіти батьків:

http://osnova.com.ua/news/664

Цікаві та прості вправи, які допоможуть  об’єднати учнів

      В ідеальному світі стосунки між учнями та ученицями у школі чудові – всі товаришують з усіма, а непорозумінь навіть не може бути. Але у реальності дітям потрібен час для того, щоб пристосуватися одне до одного та порозумітися. Особливо – якщо вони до цього не вчилися разом або ж якщо у колективі з’явилися новенькі. До того ж навіть у сформованих класних колективах не завжди всі школярі та школярки розуміють, що вони – єдина команда. Створити сприятливу атмосферу допоможуть спеціальні тренінги.

Основними завданнями таких тренінгів є:

ᴥ створення неформальних зв’язків та міжособистісних симпатій;

ᴥ допомога дітям у пошуку свого місця у колективі;

ᴥ формування вміння співпрацювати;

ᴥвизначення оптимального рівня емоційної та психологічної сумісності.

Вправа 1. Будь ласка.

Мета: Підняти настрій та налаштувати дітей на подальшу працю.

Час: 5 хвилин.

        Хід вправи:

 Усі діти разом зі вчителем стають колом. Вчитель демонструє різні рухи, наприклад, танцювальні або спортивні, а учні мають повторити за ним, але не всі поспіль, а тільки тоді, коли коли почують кодове слово: «будь ласка». Якщо хтось припуститься помилки, то виходить у середину кола та виконує якесь завдання, наприклад, стрибає на одній нозі, посміхається, наспівує тощо.

Вправа 2. Ми схожі.

Мета: Показати, що всі люди різні, але при цьому і схожі один на одного.

Час: 10-15 хвилин.

         Хід вправи: Діти об’єднуються у дві групи, стають обличчям один до одного, утворюючи два кола - зовнішнє і внутрішнє. Спочатку учасник внутрішнього кола говорить своєму напарнику: «Ми з тобою схожі тим, що...». Ті діти, які стоять у зовнішньому колі, відповідають «Ми з тобою відрізняємося тим, що…». Потім усі роблять крок ліворуч або праворуч та опиняються перед іншими дітьми. Діалог повторюється.Вправа триватиме доти, доки школярі не опиняються перед партнерами, з якими розпочинали вправу.

Вправа 3. Моя буква.

Мета: Дізнатися більше один про одного.

Час: 10 хвилин.

     Хід вправи: Кожен учасник отримує картку з певною буквою і називає її. Впродовж двох хвилин кожен має дібрати якомога більше слів, що їх описують і починаються саме на обрану літеру. Наприклад, якщо дитині дісталася літера «В», то можна сказати, що вона весела, вправна, витримана, вірна тощо. Кожен учасник ділиться своїми словами з іншими.

Вправа 4. Я тебе знаю.

Мета: Познайомитися краще та зблизитися.

Час: 10 хвилин.

    Хід вправи: Діти отримують завдання: написати на аркушах свої імена, після чого вчитель збирає їх, складає у коробку і перемішує. Потім кожен з учнів навмання дістає з коробки папірець з чиїмось ім’ям. За п’ять хвилин діти мають подумати над тим, які риси характеру обраного однокласника роблять його цікавим та добрим товаришем.

                                                        Вправа 5. Спільна справа.

Мета: Навчити дітей співпрацювати, діяти злагоджено, «не перетягуючи ковдру» на себе.

Час: 15 хвилин.

      Хід вправи: Усі учні та учениці об’єднуються у пари та беруться за руки. Так, тримаючись за руки, вони мають вільними руками (у когось з пари це ліва, а в когось - права), запакувати подарунки: загорнути в яскравий папір, а потім перев’язати стрічкою. Це справжній конкурс на злагодженість дій, швидкість виконання та, звісно ж, якість результату.

Вправа 6. Вигадана тварина.

Мета: Навчити дітей досягати мети, працюючи в команді.

Час: 20 хвилин.

      Хід вправи: Учнівство об’єднується в декілька груп (залежно від кількості дітей у класі). Кожна команда отримує завдання спільними зусиллями намалювати вигадану тварину. Для цього видайте дітям акварельні фарби та пензлики. Взяти участь у створенні малюнку має кожен учасник команди. Після цього діти мають разом обговорити, яку назву матиме тварина, як і де вона живе, чим харчується, які у неї є особливості тощо.     

      Потім учасники презентують свій малюнок іншим групам.

      Ці вправи насправді зовсім не складні, до того ж вони здатні легко підняти настрій і вчителю, і учням! А головне – допоможуть дітям потоваришувати по-справжньому.

За матеріалами:  https://naurok.com.ua/post/6-vprav-yaki-dopomozhut-ob-ednati-ditey-u-klasi

Ігри на групову згуртованість

      Мета ігор на групову згуртованість – об’єднати учасників групи для спільного вирішення поставлених завдань, розвиток вміння висловлювати симпатію і повагу один до одного.

Такі ігри надзвичайно важливі, адже від того на скільки згуртована група залежить якість виконання завдань та рівень досягнення поставлених цілей всього тренінгу.

1. Зв’язування групи. Група стоїть у колоні по одному, в лівій руці у кожного протягнутий уздовж групи тонкий канат. Учасникам дається завдання щільно скрутитися за годинниковою стрілкою в «рулет», після чого ведучий обв’язує групу кінцем, який залишився на рівні пояса. В такому стані групу просять переміщатися по приміщенню за траєкторією, що задається ведучим.

Іноді дається додаткове завдання: в процесі переміщення кожен з учасників говорить три цікаві факти про себе, а після завершення вправи інші учасники згадують ці факти. Ведучому слід уважно стежити за траєкторією руху групи, щоб уникнути зіткнення учасників з нерухомими предметами. Час виконання: 2-3 хвилини.

2. Повторення рухів. Учасники стають в коло, ведучий виходить за двері. З решти учасників вибирається один «законодавець моди», який буде придумувати і виконувати будь-які нескладні фізичні вправи, а всі решта – повторювати за ним. Кожні 10-15 секунд він змінює рухи, інші, помітивши це, теж починають копіювати нові руху. Коли «законодавець моди» обраний і почалося виконання вправи, ведучого звуть назад в приміщення, його завдання – шляхом спостереження встановити, за ким саме учасники повторюють рухи.

3. Атоми і молекули. Ведучий: « Уявіть, ви – самотні атоми. Починається хаотичний броунівський рух, при цьому можливі легкі зіткнення один з одним. Будьте обережні. За моєю командою ви повинні з’єднатися в молекули, число атомів в якій я назву».

Через деякий час після початку ведучий говорить цифру, наприклад, «п’ять». Учасники складають групи по п’ять осіб. Потім, інша кількість атомів в молекулах і т.д., але не більше 4-5 разів. Вкінці можна назвати молекулу, в якій атомів рівно стільки, скільки учасників в групі.

4. Скелелаз. Група вибудовується в одну щільну шеренгу, яка зображує «скелю» з нерівностями і «корчами» – виступаючими вперед руками і ногами. Кожен учасник послідовно проходить уздовж цієї «скелі». Гра проходить найцікавіше, якщо «скеля» розташовується на краю невеликого узвишшя (наприклад, на двох-трьох складених впритул гімнастичних лавках). В такому випадку, ведучому слід передбачити страховку учасників. Гру можна проводити і на рівній поверхні, тоді лінія, по якій стоїть шеренга, символізує обрив, і наступати за неї не можна.

5. Друкарська машинка. Учасникам загадується слово або фраза. Букви, що становлять текст, розподіляються між членами групи. Потім фраза повинна бути сказана якомога швидше, причому кожен називає свою букву, а в проміжках між словами всі плескають у долоні.

6. Відзеркалювання. Інструкція: Виконайте чотири нескладних завдання, точніше, зімітуйте їх виконання. Завдання такі:

пришиваємо ґудзик;

збираємося в дорогу;

печемо пиріг;

виступаємо в цирку.

Особливість цих завдань в тому, що кожне з них учасники будуть виконувати попарно, причому партнери встануть один проти одного, і один з них стане на час дзеркалом, тобто буде копіювати всі рухи свого партнера. Потім партнери поміняються ролями.

7. Подібність і відмінність. Ведучий: «Люди спілкуються, бо вони схожі або відмінні один від одного. Давайте знайдемо відмінності і схожість один з одним. Кожен з вас повинен вимовити фазу, звертаючись до сусіда справа: “Ми з тобою схожі, тим що … (називається будь – яка ознака “схожості “), але на відміну від тебе я … (називається будь – якої ознака “відмінності “). Наприклад: “Ми з тобою схожі, тим що любимо тварин, а особливо кішок, але на відміну від тебе я люблю їсти пломбір з солоним огірком.”

Декілька лайфхаків, які допомагають ефективно спілкуватися з батьками учнів, досягати спільної мети й залишатися врівноваженими та усміхненими.

1. Відкинути негативний досвід.

Зрозуміло, що за роки вашого вчителювання траплялися прикрі випадки під час вирішення складних питань з батьками деяких учнів, що наклало негативний відбиток на ваше сприйняття. Але ж це вже у минулому. Перед вами інші батьки, тому не налаштовуйтесь заздалегідь на негативну реакцію. Зустрічайте всіх з посмішкою та позитивом. Може статися так, що саме ваш піднесений настрій допоможе уникнути конфлікту та зробити спілкування позитивним.  Упередженість не потрібна ані вам, ані батькам, ані учням. Не дозволяйте керувати вашим настроєм нікому, крім вас.

2.  Раціоналізувати ситуацію.

Бачите, що щось пішло не так? Зіграйте на випередження! Для профілактики конфлікту слід чітко сформулювати аргументи «Я за...»  та висловити «Я проти...». Запропонуйте співрозмовнику так само висловити думки. А потім скажіть про свої побажання та дізнайтеся про очікування батьків учня від цієї зустрічі. Так ви конструктивно обговорите причину зустрічі.

3. Контролювати свою реакцію на агресію.

Вона проявляється емоцією гніву. Це неприємно, але інколи за агресивною поведінкою батька чи матері приховується страх. Вони бояться, що занедбали дитину, а значить, вони погано її виховують. Покажіть, що проблема не безнадійна, що в цілому все добре, але є моменти, над якими слід попрацювати. А виховання та навчання дитини – не ті предмети, за які ви ставите оцінки у щоденник, тим більше батькам.

Зауважимо, що саме емоція гніву лежить в основі ентузіазму та цілеспрямованості. Спрямуйте її не на конфлікт з батьками учня, а на конструктивну співпрацю. Чим матуся учня роздратованіша, тим впевненіше та спокійніше має триматися вчитель. Конфлікт не потрібен нікому. Найчастіше буває, що людина не погана, просто спілкується так, як її колись навчили.

4. Не забувати про кінцеву мету спілкування.

Дорослі, здавалося б, виховані, знають, як поводитися серед людей, як спілкуватися з ними. Але вчителю часто доводиться стикатися з неприйнятною поведінкою батьків, особливо, коли останні переходять на крик чи особисті образи. Це деструктивний підхід, за яким ховається спільна позитивна для всіх мета – успішне та комфортне навчання дитини. Але ж важливо почути одне  одного.

У цьому випадку психологи радять згадати про презумпцію прекрасності. Кожна людина хороша та приємна, доки не довела протилежне. Тобто треба віднайти у співрозмовнику щось позитивне, навіть якщо це чийсь дуже роздратований батько. Звісно, спершу виникає імпульс відповісти людині у тій манері, в якій до неї звертаються. Але треба затамувати подих та пригадати, що ці люди піклуються про свою дитину. І ви також.

5. Вдатися до активного слухання.

Є думка, що активне слухання передбачає втручання в промову співрозмовника, щоб виразити згоду чи незгоду або просто дати зрозуміти, що ви його уважно слухаєте. Дайте батькам висловитися, не перебивайте. Часто головна думка лунає в кінці промови. Тож дослухайте – й уже від неї вибудовуйте комунікацію. При цьому ставте запитання до тих тез, які зауважили під час активного слухання. Фокусуйте увагу на позитивних моментах та змістіть акцент з недоліків.  

Наприклад: батько прийшов з’ясувати, чому у доньки за твір сім балів, хоча вона написала на шість сторінок. Почніть з того, що у дівчинки є власна думка стосовно запропонованої теми. Що вона єдина у класі, хто спробував аргументувати висновки. Але їй потрібно попрацювати над орфографією, звернути увагу на послідовність викладу.

Людей дратує байдужість та неувага до їхніх слів. Тому застосовуйте їхні слова для розмови. Повага до думки батьків підвищить ефективність комунікації з ними.

6. Дистаціюватися від конфлікту.

Інколи емоції беруть гору, а тон бесіди підвищується – це може призвести до конфлікту. Щоб цього не сталося, уявіть, що ви дивитеся фільм про вчительку, яка розмовляє з батьками учня про його поведінку. Уявіть, що у цій ситуації ви не дійова особа, а глядач. Це допоможе побачити ситуацію такою, як вона є.  Порадьте собі з позиції спостерігача, як краще вчинити.

7. Застосувати принцип «Тут і зараз».

Впливати можна не тільки словом. Емоційний стан миттєво передається співрозмовнику. Тому відслідковуйте, яку саме емоцію ви відчуваєте саме в цей момент. Як це може вплинути на напрям розмови? Як цей стан наблизить до компромісу з батьками учня?Зауважте, як звучить ваш голос. Зверніть увагу на поставу та позу. Так може статися, що співрозмовник й сам не усвідомив, що вдався до агресії. Й лише з того, що ви змінили позу на більш закриту, а ваш голос затримтів, він дізнається, що ви відреагували. Його тривожність посилиться. А це, в свою чергу, вплине на вас. Під час ефективної комунікації учасники спокійні та врівноважені.

8. Фільтрувати критику на свою адресу.

Під час розмови з батьками учня, до якого є зауваження, ви можете почути несхвальні відгуки й на свою адресу. Так. У батьків до вчителя теж можуть бути побажання та претензії. Важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від неаргументованого негативу. Конструктивна критика завжди корисна. За неї краще подякувати та дослухатися.  

Під час навчального процесу вчитель неодмінно спілкується з батьками учнів. Нехай зустрічі будуть приємними, а бесіди – плідними.  А атмосфера поваги та порозуміння допоможе учням не лише успішно навчатися, а й ефективно комунікувати один з одним та з дорослими.  

Дізнатися більше про те, як побудувати ефективну комунікацію з учнями та їхніми батьками за посиланням: https://youtu.be/9hXsyj8gZTo

Методика "Малюнок сім'ї"
Запропонуйте дитині намалювати свою сім'ю, важливо, щоб в цей час вона була спокійною і в гарному настрої. Далі аналіз малюнку.
1. Зверніть увагу на те, як розташовані люди на малюнку. Якщо всі члени сім'ї стоять разом, тісно, ​​можливо, тримаються за руки - це означає, що в ній панує тепла атмосфера. Члени сім'ї, які стоять порізно, відвернуті один від одного - нездоровий емоційний фон. Однак, якщо фігури на малюнку розташовані занадто тісно, ​​це може також бути негативним показником. Надмірна щільність зображення говорить про те, що дитині виділено мало особистого простору, батьки приділяють йому занадто багато уваги.
Відсутність одного з членів сім'ї, і також часткова недомальованість, розташування в профіль, нечітка, змазана, закреслена - пряма вказівка ​​на конфлікт дитини з цією людиною. Також вона може бути і намальований, але розташований далі всіх від самої дитини на картині, в кутку, відсторонена. Конфлікт може бути тимчасовим: діти дуже емоційні, вони дуже гостро сприймають навіть одномоментні образи; але може означати і серйозні проблеми в спілкуванні. Особливо варто звернути увагу, якщо зовні ніяких відхилень непомітно.
"Відірваність" від землі - несамостійність, залежність.
2. Як намальовані люди?
Занадто багато деталей в малюнках членів сім'ї - дитині не вистачає уваги. Мало деталей (а також слабкий натиск олівця, переривчасті лінії) - дитина дуже чутлива, емоційна, легко стомлюється.
Дрібні фігурки, зміщення до країв щодо центру - дитина не вірить в себе, можливо, це пов'язано з відсутністю позитивної мотивації, завищених вимог до дитини.
Добре промальовані, великі зуби, кулаки, нігті - ознака підвищеної агресії. Це може бути пов'язано як безпосередньо з ворожістю, агресивністю дитини, так і з тим, що на дитину хтось або щось тисне, з її позицією захисту.
Взагалі, промальовування рук має велике значення - великі руки дитина малює у найбільш значущих членів сім'ї. У самого себе - прагнення бути сильнішою, домінувати, пригнічує агресію. Малює себе без рук - висловлює, що її пригнічують в сім'ї.
3. Зверніть увагу на значимість фігур. Найважливіший для дитини член сім'ї знаходиться поруч з ним, він часто промальований чітко, крупно. Однак це може означати і негативне домінування над дитиною - проаналізуйте, як саме намальований персонаж: світло-темно, яскраво-тьмяно, добро-зло і т. Д.
Занадто дрібні в порівнянні з іншими членами сім'ї - це ті, кого дитина не хоче бачити, вважає зайвими, прагне зменшити їх вплив. Також вони можуть зображуватися у вигляді маленьких тварин, пташок.
Якщо сама дитина намальована більшою, ніж всі інші члени сім'ї - егоцентризм, прагнення до домінування, маніпулювання. Занадто маленька дитина на малюнку означає, що в реальному житті автору бракує уваги батьків.
4. Один з найгірших ознак - коли намальована тільки одна дитина, або ж намальовані всі члени сім'ї, а самої дитини немає. Це означає, що дитина себе абсолютно не ідентифікує з сім'єю, відчуває себе знедоленою, покинутою.
5. Намальовані неіснуючі члени сім'ї - потреба в спілкуванні, друзях.
6. Стирання, закреслення, виправлення - найчастіше вказують на проблеми. Але можуть бути пов'язані і з великою любов'ю дитини до персонажу - якщо після виправлення малюнок дійсно став краще, це якраз той випадок.
7. Очі - особливо важлива частина малюнка. Величезні означають тривожність, закреслені - страх.
8. Також має значення вибір кольорів - чим їх більше, тим краще емоційний фон дитини. Червоний часто означає агресію, синій - відхід у себе, тривожність; коричневий - дискомфорт, чорний - депресія, пригніченість, сірий - байдужість. "Хороші" кольори - це жовтий, зелений, фіолетовий.
Звичайно, при аналізі дитячих малюнків багато можуть розповісти коментарі самої дитини - як під час малювання, так і розповідь про готове зображення.
Більше про техніку аналізу дитячих малюнків можна знайти у А. І. Захарова, В. Хьюлса, В. С. Мухіної, Р. Бернса, С. Кауфмана, В. Вульфа.